Три кита тульпівництва

Тут я спробував не розібратися які все ж таки механізми в мозку створюють тульпу. Коли я починав лишень плекати, то я казав що для того, аби створити тульпу - потрібно зламати собі мозок, щоби її відчути, побачити.
Загалом все те було навіть образно - неправильним. Просто тому що нічого не потрібно ламати. Все що робиться для створення тульпи, це задіюються деякі механізми нашого мозку одночасно, які й формують особу тульпи.
Насправді ці механізми ми використовуємо і без тульпівництва, але для того, аби створити тульпу, потрібно використати саме ці, водночас.

Перший кит. Sense of agency

Це відчуття авторства. Штука, завдяки якій ти знаєш, що думку подумав ти.

І тут головне: цю бирку "це я" мозок ставить окремо від самої думки. Спочатку думка з'явилась, потім окремим процесом до неї приклеїлось відчуття, що вона твоя.

Робиться це через передбачення. Мозок перед кожною своєю дією кидає сам собі копію команди, а потім звіряє результат - це те, що я передбачив, чи ні. Збіглось, значить я.

Найпростіше видно на лоскоті. Сам себе не залоскочеш, бо мозок передбачив рух і приглушив відчуття. А чужу руку не передбачив, тому воно проходить на повну.

З думками так само. І тульпа живе рівно там, де бирка не приклеїлась. Мозок думку виробив, а авторство не поставив.

Другий кит. Theory of mind

Здатність тримати в голові модель чужої свідомості.

Уяви, що скаже твоя мати, якщо ти зробиш дурницю. Відповідь прийде готова, з її інтонацією і її слівцем. Ти не складав її по словах - вона просто видалась.

Це робоча модель конкретної людини, зібрана з тисяч спостережень. Вона знає про людину більше, ніж ти можеш сформулювати, тому іноді видає несподіване.

Таких моделей у тебе десятки. І тульпа зроблена з такої самої, тільки не з існуючої людини, а з нової. Тому вона з часом і починає видавати те, чого ти не закладав - модель добудовує себе за логікою характеру.

Третій кит. Predictive processing

Прогностична обробка. Мозок не приймає сигнали, щоб потім розібрати - він постійно вгадує наперед і показує тобі своє вгадування, підправлене реальністю.

Чим слабший сигнал, тим більше важить прогноз. Тому в шумі чуєш своє ім'я, а в темряві бачиш фігуру.

А внутрішня активність голови - це якраз слабкий сигнал. Фонові думки, тілесні відчуття, обривки. Тримаєш місяцями прогноз "тут хтось є" - і воно починає зчитуватись як відгук.

Ось чому самонавіювання йде першим.

Слон поряд. Absorption

Це не механізм, а риса. Здатність залипати у внутрішній досвід так, що він стає майже реальним. Ввели в сімдесятих, є опитувальник, корелює з гіпнабельністю.

У людей вона різна, і це не про старанність. Саме тому в одного перший відгук через місяць, а в іншого нічого за рік при однаковій роботі.

Тульпу вона не робить. Вона тільки крутить гучність.

Як воно збирається

Задаєш прогноз - третій кит перебудовується під очікування присутності.

Паралельно наповнюєш модель - другий кит стає щільнішим і починає добудовувати себе.

Модель видає щось, чого ти не готував - спрацьовує перший кит, авторство не приклеюється.

Це і є перший відгук. Далі просто повторення, бо мозок закріплює регулярне.

А absorption визначає, наскільки яскраво все це відчувається.

Одне зауваження

Перший і третій кит можуть виявитись одним і тим самим. Обидва про передбачення. Може бути, що це одна штука, просто досліджували їх окремо. Тому вже буде два кита й один слон

Загалом це те що мені не давало спокою, і я нарешті розкопав те що я хотів.