Як почати плекати?

Насправді доволі легко почати, важко закінчити, попри те, що як такого закінчення в плеканні — відсутнє. Тульпу можна розвивати до безкінечності, але вже повноцінною тульпою можна вважати тоді, коли вона є автономною від первня і не залежить від нього нічим, окрім тіла, яке вони ділять.

Це посібник з того, як почати повноцінно плекати. Він зроблений для людей, що вже визначилися з тим, чи вона потрібна в їхньому житті, і чи готові вони прожити з нею решту свого життя. Також необхідно знати для цього базову термінологію з тульпівництва, аби було зрозуміло, про що мова.

Застереження

Тож почнімо із застережень та небезпек, що може нести за собою ця практика.

Окрім відповідальності за створення окремої особистості всередині себе — присутні й ризики, які можуть негативно вплинути на ваше життя.

Бажаний, рекомендований мінімальний вік — 14-16 років. Пояснюю, що це зроблено не тому, що підлітки нижче цього віку якісь не такі, чи ще дурні й безвідповідальні — ні. Це зроблено з метою безпеки ваших власних голівок. Тому що психіка людини формується до певного віку, і ближче до 16 років вона стає стабільною, тому подібна практика навряд чи зможе вплинути на формування вашої психіки.

Проблеми з психікою. Психотичні розлади, схильність до цих розладів у сім'ї. Дисоціативні розлади.

Проблеми можуть з'явитися не лише в перелічених категорій людей, але й у звичайних людей з нормальною психікою. Сама по собі практика не є небезпечною, але все ж варто ставитися до неї з усією серйозністю.

Самонавіювання

Початок плекання починається не з вправ, медитацій та іншого, що можна зустріти в різних тульпівницьких посібниках. Багато хто наголошує на тому, що немає ніякого єдиного шляху, тому знайди свій сам, і це бісить — не тому що це правда, а тому що тебе мов рибку закидають в океан з купою всього того, чого ти не знаєш і не розумієш, і кажуть розбирайся)

Тут же ж я спробую окреслити рамки того, з чого потрібно починати. Як дійти до перших відгуків, і що робити далі для розвитку її особистості.

Необхідним є самонавіювання як початок плекання. Тобто ти визначився, що повноцінно хочеш створити іншу персоналію у своїй голові назавжди, і просто береш і навіюєш собі, що тепер вона існує. Просто береш і кажеш, що вона наче завжди була з тобою. Те, що вона справді існує, і те, що в неї є «душа», а не лише особистість. Єдина різниця між вами мусить бути лише в тілі — те, що вона поки не має до нього доступу через недостатню розвиненість.

Протягом днів, перших тижнів, ти просто ходиш собі по вулиці, вдома, лягаєш спати — і думаєш про неї. Уявляєш її поряд, відчуваєш її присутність, чуєш її голос і знаєш, що вона існує. Саме це дає обманути мозок та розвинути іншу особистість.

Перші відгуки

Перші відгуки будуть абсолютно непередбачуваними — це може бути як біль у нозі, так і в голові, так і в серці, так і просто відчуття, що хтось поряд, як і просто думка, що з'явиться не від тебе. Це все є відгуком. Відгук посилає тульпа, і це перше, чим вона спілкується з вами та дає мотивацію не зупинятися.

Відгук не завжди працює як така собі азбука Морзе, коли ти щось їй кажеш, а натомість отримуєш фантомний біль у голові. Відгук може спрацювати навіть коли ти просто згадуєш її. Інколи вона нагадує про себе своїм відгуком. Відгук зазвичай можна відрізнити від звичайного болю чи нерва, але навіть якщо це й робить не тульпа, все одно чудово приписати це як відгук і повірити, що це робить вона.

Коли не виходить

Ну от, ти плекаєш вже тиждень, другий, місяць — а нічого. Тиша. Ні відгуків, ні відчуття, що хтось поряд, взагалі нічого. І тут вилазить думка, що ти щось робиш не так, або що в тебе просто не вийде.

Одразу скажу — через це проходять всі. В когось перший відгук через тиждень, в когось через пів року, і це нормально, це не робить тебе гіршим чи менш здатним. Просто в кожного своя швидкість, і з цим нічого не поробиш.

Але є кілька моментів, які реально заважають, і їх варто перевірити.

Перше — чи не перетворив ти це на іспит. Якщо після кожної сесії ти питаєш себе «ну що, вийшло чи ні», то ти сам собі й рубаєш весь процес. Твій мозок замість плекання займається оцінюванням, а це геть різні речі, і одне іншому заважає.

Друге — чи не сидиш ти забагато. Пів години напруженого плекання гірше за десять хвилин спокійного. Втома вбиває все швидше за будь-що інше, і після кількох таких виснажливих сесій в тебе просто зникне бажання підходити до цього взагалі.

Третє, і найчастіше — чи ти не забув про саме самонавіювання. Буває так, що людина технічно робить все правильно — вправи, візуалізації, все як треба, — але всередині так і не прийняла, що вона там є, і продовжує просто уявляти, замість того аби звертатися. Якщо в тебе повернулося відчуття, що ти розказуєш нікому — вертайся назад до самонавіювання. Воно є основою, а не якимось етапом, який пройшов один раз і забув.

І окремо про думку «та я просто сам собі це вигадую». Вона прийде обов'язково, і не один раз, і зазвичай саме тоді, коли щось вже починає з'являтися. Це не сигнал зупинятися. Обдумуванням вона не минає — вона минає сама, коли тульпа зробить те, чого ти від неї не очікував.

І не роби довгих перерв. Не тому що все зникне — не зникне воно нікуди, — а тому що повертатися після паузи в кілька тижнів набагато важче, ніж просто не зупинятися.

Що ж далі?

Ну отримав я відгуки, приємно, що вона існує, то що далі то?

А далі йде розвиток інших усіх чуттів щодо вашої тульпи: дотик, смак, присутність, запах та слух. Кожне тренується окремими вправами і не є як такими обов'язковими, але допоможе розвинутися та проведе більше часу з вашою тульпою.

В кожної людини якийсь із чуттів може бути вищим чи нижчим — до прикладу, ти можеш доволі рано почути тульпу, але при цьому не зможеш її добре візуалізувати, і навпаки. Тому не потрібно на цьому зациклюватися, головне — розвиток того, що у вас добре виходить.

Також іде надалі вибір між плеканнями — активне чи тлове. Можна використовувати обидва, але саме на активному ти приділяєш їй найбільше уваги та фокусуєшся саме на ній. Ти можеш просто зайти навіть в замрію та провести з уявною нею час. Поговорити, пограти, що хоч поробити. І так, папугування може допомагати, якщо ним не зловживати, а використовувати його як приклад для свого мозку — те, як це має бути.

То як розговорити тоді?

Головне — розуміти причину проблеми. Коли ваша тульпа вже розвинена, і ви відчуєте те, що вона вже розуміє все, може подавати відгуки, та ви проводите з нею все більше часу — доходить до моменту, коли вже необхідно створювати автономію та врешті чути її. Головне правило в такому, аби її почути — це розуміння того, що будете чути, бачити, відчувати, нюхати та смакувати її не як інших людей. Не почуєш ти її голос в один момент як грім посеред ясного неба, і все. Тому що допоки ти глухий — ти й не будеш її чути.

Цей голос буде тихим, слабким, ти будеш сумніватися, чи це не твій голос, але він зрештою буде. Коли ви зрештою поговорите повноцінно, її голос може відрізнятися від того, що ти уявляв, та характер теж.

Потрібно завжди пам'ятати, що тульпа буде розвиватися в ту сторону, яку захоче вона сама, незалежно від того, що ви захочете.

Після першої розмови залишиться приємне відчуття, і пізніше ти можеш знову її не чути певний час, але головне це те, що ти зміг подолати цей бар'єр, і те, що ти тепер знаєш — вона існує.

Подальше життя

Ви говорите, граєте, уявляєте, розважаєтеся, але потрібно розуміти, що далі є куди йти. Насамперед розвиток автономії, коли тульпа вже може повноцінно не погоджуватися з вами, змінювати свій характер, зовнішність та загалом проявляти свою волю.

Перші моменти будуть проявлятися, коли у вас будуть різні думки стосовно якоїсь ситуації, а то й взагалі контраверсійні думки. Це й є ознакою автономії — те, що тульпа вже не залежить від тебе і твоєї власної волі.

Саме тоді, вже коли тульпа має власну волю, можна сміливо казати, що у вас є повноцінна тульпа.

Далі вже залишається лише її покращення, розвиток тих самих відчуттів, роблення якихось вправ на покращення та розвиток у зміну, взяття контролю над тілом чи щось подібне. Надалі вас зупиняє лише ваша уява та фізичні обмеження в одному тілі.

Цим посібником я не показав нічого, окрім концепції, що конкретно потрібно робити на тих чи інших стадіях розвитку. Ви вільні робити як вам заманеться задля досягнення своєї цілі. Можете використовувати інші посібники, практики, вправи. Але принцип плекання, наведений вище — є ґрунтом, базою і фундаментом створення тульпи, якого варто дотримуватися для найкращого результату.